| 

Ваніль Бурбон: мадагаскарська, індонезійська, індійська та ін.

Назви поширених у світі їстівних видів орхідеї – ваніль Таїті та ваніль Бурбон – походять від назв островів, з яких вони в XIX столітті поставлялися в Європу. Але якщо Таїті – найбільший острів Французької Полінезії - досить добре відомий й сьогодні, то мало хто скаже, де розташовується острів Бурбон.
Це – найзахідніший та найбільший з Маскаренських островів на схід від Мадагаскару. Ми не будемо викладати довжелезну історію його багаторазових перейменувань. Важливо, що зараз цей острів називається Реюньон, а у 1819 році та ще деякий час пізніше – Бурбон. Саме тоді (а за деякими даними – у 1820 році) ванільну лозу вперше було культивовано за межами Центральної Америки й саме на цьому острові. Однак більше 10 років ванільних паличок отримати не вдавалося через відсутність комах, що обпилюють квітки орхідеї на її батьківщині. Перший метод ручного запилення, розроблений у 1830-х роках, був повільний та вимагав багато зусиль. Але у 1841 році 12-річний раб Едмонд Альбіус знайшов дуже простий метод, який застосовують до сих пір. У результаті цього відкриття острів Бурбон, який поки ще не перейменували в черговий раз, став найбільшим постачальником ванілі в Європу.
Незабаром метод Альбіуса було перенесено на мадагаскарські ванільні плантації, а самі плантації значно розширено (а за деякими даними – взагалі закладено). Оскільки площа Мадагаскару істотно перевищує площу Реюньйон, то не дивно, що він незабаром відібрав першість у виробництві ванілі та її експортуванні до Європи.
Незаперечна панівне становище цього острова на світовому ринку ванілі протягом більше 100 років створило міф про те, що мадагаскарські ванільні палички Бурбон – найкращі. Насправді, коморська, індонезійська або індійська ваніль Бурбон, вирощена і перероблена з дотриманням усіх правил, за якістю нічим мадагаскарській не поступається, а іноді навіть перевершує. Відмінність смаку і аромату ванілі Бурбон з різних країн лежить у межах статистичного розкиду за місцем плантації на тому ж Магадаскарі та через погодні умови, які змінюються кожного року.
Менш відомий у нас інший міф про якість ванілі – нібито кращої є індонезійська. І хоча останнім часом Індонезія по виробництву та експорту цього продукту майже наздогнала Мадагаскар (а за деякими даними – навіть перегнала), але причина цього міфу зовсім інша: в силу особливостей клімату деякі індонезійські ванільні палички виростають довше, ніж мадагаскарські або індійські. Саме ця невелика частина і користується підвищеним попитом на світовому ринку з прозаїчної причини: в них вище процентний вміст ванілі.
Таким чином, якщо мова йде про усвідомлений вибір ванільних паличок Бурбон, орієнтуватися слід, перш за все, на те, аромат якої ванілі особисто Вам подобається більше: мадагаскарської, індонезійської, індійської чи якоїсь іншої.

© Лавка прянощів, 2012.   При передруці, копіюванні,
цитуванні, використанні матеріалу посилання обов'язкове. 


До змісту    На головну
2012 - 2024  © Лавка прянощів
Усі права захищено