Кумин – великий рід одно- і дворічних трав'янистих рослин родини Окружкові. Їх плоди використовують як пряність з тією ж назвою.
Мелений кумин (зіра) часто плутають із кмином, але аромат і смак кумина делікатніший. На відміну від нього, аромат кмину сильно-пряний, свіжий, трав'янистий, а смак – гіркувато-гострий, що особливо яскраво проявляється у меленої пряності.
Мелений кумин часто використовують у класичних рецептах німецької кухні, особливо при приготуванні ковбас. Французи люблять сир із кумином, англійці – випічку і чаї, іспанці та португальці – ковбаси, страви з рису і фаршировані овочі. Із цією меленою пряністю добре відварити картоплю в мундирі.
Але популярніший кумин у кухнях народів Близького Сходу, Латинської Америки, Північної Африки, Центральної і Південної Азії. Індійці, марокканці, мексиканці, алжирці додають мелений кумин у супи, тушковане м'ясо (баранину, ягнятину, яловичину), рибу, курку, овочі, рис, пшеницю, сочевицю, квасолю, в освіжаючі напої на основі несолодкого натурального йогурту або кислого молока, а також у різні соуси.
У мексиканській, східній і північно-африканській кухні зіру використовують так само часто, як і чорний перець у європейській. Вона надає цікавий смак найбанальнішій страві з овочів, прекрасно поєднується з м'ясними фаршами, птицею і яєчними стравами.
Меленим кумином часто приправляють салати, холодні закуски, сирні маси для бутербродів та інші страви, які не потребують теплової обробки.
Суміш мелених коріандру, фенхелю та кумину можна додавати у варення, протерті ягоди або розмелені фрукти.
Кумин (зіра) добре поєднується з коріандром, куркумою, асафетидою, анісом, корицею, перцем чилі, цибулею та ін. Входить до складу ряду приправ (сумішей прянощів), зокрема традиційних: гарам масала, чатні...
При покупці меленого кумину головне – це не сплутати його з кмином. Особливо актуальна ця проблема через плутанину з назвами у багатьох мовах. Наприклад, ще років 20-30 тому завдяки книзі В.В.Похльобкіна "Все про прянощі" в російській мові майже нормою вважалася назва "кмин", а не "кумин". Цей варіант назви зіри існує й досі: його можна зустріти зокрема й на деяких сайтах, присвячених прянощам.
Чеською "кмин" буде майже так само: "kmín", а "кумин" називається "římský kmín" (римський кмин).
Ісландською "кмин" – це "kúmen", а "кумін" – це "ostakúmen" або "kummin".
Хоча в англійській мові для "кмину" є своє "caraway", але "wild cumin" (дикий кумин), а в сленгу часто просто "cumin", також має досить широке поширення.
І цей ряд можна ще довго продовжувати.
Головне, що слід пам'ятати: аромат і смак кумину делікатніші та ніжніші, ніж у кмину.
Кумин – одна з найпопулярніших (особливо на Сході) пряностів для лікування шлункових захворювань. Він покращує травлення, допомагає при слабкому апетиті, кольках, діареї, метеоризмі.
Також кумин використовується в складі знеболюючих і антисептичних засобів, полегшує стан хворих, що страждають захворюваннями нирок, застосовується при пухлинах і шкірних висипання (акне, висипу).
Кумин у рецептах можна замінити кмином (використовується в два рази менше) або кмином і анісом у рівних пропорціях.